sorrow blog

Перед бункером рейхсканцелярії зібралися залишки війська.Поранені і каліки,всі в бинтах і ранах.Всі ,хто в далекому 2004 покинули безпечні окопи і кинулися під ворожі кулемети на заклик польових командирів.Немилосердне сонце пекло плечі і голови.Вцілілі воїни поїли останніми краплями води спраглих поранених на ношах.
Руки солдат,калік,поранених стискали зброю,яку ніхто не кинув.У декого лишався останній патрон і остання граната-для себе і ворога.Мухи дзижчали над смородом трупів і гниючих ран.Обгорілі гімнастьорки не могли прикрити брудного тіла в шрамах.
Погляди усіх були звернені до важких броньованих дверей бункера,тихий гомін перекочувався з краю в край набитго людом майдану.
Раптом двері тихо від*їхали в сторону і із прохолодної темряви вільним пружним кроком вийшов фельдмаршал.
Лискучий козирок картуза прикривав спокійні холодні очі.Рука в білій лайковій рукавичці стискала дорогий стек,яким вождь знічев*я плескав себе по лакованій халяві елегантного чобота.Друга рука притискала до носа напахчену парфумами хусточку,щоб гниючі рани і обрубки кінцівок не дошкуляли своїм смородом.Цілий іконостас високих нагород пускав іскри і бліки гранями діамантів і смарагдів.Запашна сигара помаленьку тліла,перебиваючи тонким ароматом запах вишуканого коньяку.
Шум раптово стих.Всі завмерли і заклякли в очікуванні останнього наказу.Навіть мухи перестали дзижчати і повсідалися на гниючі рани.
Фельдмаршал обвів поглядом солдат,цивільних,підвів очі до синього чистого неба,ковзнув по білій піні квітучих яблунь,що вціліли після бомбардувань і сказав чистим сильним голосом:
“Війна закінчена! Всім спасибі! Всі вільні!”
Потім пройшов до припаркованого лімузину,сів на м*яку шкіряну подушку крісла,шофер послужливо заклацнув дверцята і у хрускоті гравію під колесами почулися останні слова фельдмаршала: ” А тепер- до циганів в ставку противника! Гуляємо! У мене-день народження! Там чекають два студебеккера з подарунками!”
Віктор Андрійович Ющенко задоволено відкинувся на сидіння і примружив очі.

(c) Лірник

Popularity: 4%