Історія кішки – 1ч.
Припускають, що більшість порід домашньої кішок походить від дикої лівійської, або плямистої степової кішки (по офарбленню її називають також буланою кішкою ), що жила в Середземномор’я, Передньої, Середньої й Центральної Азії, аж до Північно-Західного Китаю (у наші дні збереглася в Африці). Підставою для такого твердження служить той факт, що древні (близько 1800 до н.е. ) зображення домашньої кішки , знайдені в Єгипті, дуже нагадують лівійську кішку Подібність підтверджується й порівнянням древніх останків тої й іншої кішки. Більшість фахівців уважають, що одомашнювання кішок відбулася спочатку в долині Нилу в Древньому Єгипті не менш 5 тисяч років тому й що саме тут лівійська кішка виявилася прямим предком кішки домашньої.
Не є виключеням, що одомашнювання лівійської кішки відбувалося одночасно по всій території її перебування. Основною метою одомашнювання кішок була боротьба із гризунами, які знищували зернові запаси хліборобів.
В історії домашньої кішки , що обчислюється тисячоріччями, були як світлі періоди, коли кішка обожнювалась, так і похмурі – коли їх безжалісно знищували, бачачи в їхньому нічному способі життя, очах, що горять і непередбаченому поводженні прояв злих сил. Однак, незважаючи ні на що, кішки завжди була поруч із людиною й дотепер залишається його вірним супутником.
У Єгипті кішка була священною твариною Баст (у давньоєгипетській міфології – богиня радості й веселощі, що зображували у вигляді кішки або жінки з котячою головою). Закон не допускав зазіхань на життя кішок. Той хто образив цю тварина піддавався жорстоким тілесним покаранням, а знищення кішок каралося стратою . Якщо кішка вмирала, домочадці в знак жалоби збривали брови, бальзамували труп тварини й везли його на котячий цвинтар (найбільше перебувало в м. Бубастисе – центрі культу богині Баст), де віддавали кішок землі з дотриманням складних ритуалів, у яких брали участь жерці. Знайдені найдавніші поховання священної єгипетської кішки датуються кінцем XV – початком XІ вв. до н.е. , більше пізні й численні – 950-800 до н.е. (час найвищого розквіту культу кішок ). Вивіз кішок з Єгипту був заборонений, однак вони все-таки попадали в інші країни (моряки брали кішок на кораблі для знищення мишей і пацюків).
У Південній Європі домашні кішки були завезені, очевидно, в VІ в. до н.е. (саме до цього часу відноситься перше згадування про них у байках Эзопа). Спочатку кішки з’явилися в південній Італії, пізніше – у Греції (про них згадує Плутарх в І в. до н.е. ), а кілька століть через – в Англії й інших європейських країнах. В X в. домашні кішки поширилися по всій Європі, витиснувши ласок і куниць, що використовувалися раніше для знищення гризунів (на відміну від кішок ці тварини не були домашніми). кішок цінували не тільки за мисливські здатності, але й за такі якості, як охайність, пестливість, безшумна хода, “затишне” муркотання й ін. Жили кішки в будинках, при монастирях, де охороняли від мишей і пацюків склади й бібліотеки. Монастирських котів, як правило, кастрували, щоб вони не порушували спокою ченців нічними любовними іграми (цей прийом пізніше стали використовувати й стосовно котів, що живуть у будинках). Відношення до кішок у різних країнах в один і той самий період було неоднаковим. Так наприклад, в Англії в X в. кішок шанували, за її крадіжку або вбивство загрожувала смерть, а у Франції в той же самий час кішок безжалісно переслідували як “нечисту силу”. У період полювання на відьом, оголошеною середньовічною церквою, хвиля гонінь на кішок прокотилася по багатьом країнам. Бували випадки, коли власників кішок , особливо чорних, заживо спалювали на багаттях разом з їхніми вихованцями. На художніх полотнах цієї епохи можна побачити кішку , зображених у компанії чаклунів, чарівників, чарівників, весталок. З’явилися різні марновірства, пов’язані з кішками (особливо чорними). Чисельність кішок у Європі різко скоротилася. Невідомо, чи вцілили б вони взагалі, якби не епідемія чуми, що буквально спустошила європейські міста. Рознощиками цієї хвороби були пацюки. Кішки знову виявилися потрібними людям, їх перестали знищувати, і незабаром вони знову зайняли належне місце біля сімейного вогнища.
Popularity: 49%
You must be logged in to post a comment.